В м'ясо. Полтава.

 Ось і дійшла черга до закладу, який на слуху у багатьох мешканців та гостей Полтавушки – «В м’ясо».

З назви, можна зробити припущення, що заклад спеціалізується на м’ясі. Але на справді це – лише припущення. Але про все по порядку. 

Неділя. Вечір. Шикарний столик біля вікна. 

(як виявляється з коментарів до закладу, за столики біля вікна можна було потрапити за умови що замовлення буде від 2 тис. грн. Але мені дістався бонусом). 

Після спілкування з офіціантом, зробив ставку на філе міньйон, так як це стейк, який нереально зіпсувати. А в перший візит, хотілось би отримати як не органолептичний орґазм, то принаймні – гастрономічне задоволення.

Щодо гарніру, який в закладах такого типу, як за звичай, йде за змовчуванням і добре пасує до обраної основної страви, тут довелося обирати окремо. Із того що було на дошці з стейком – одинокий шмоточок болгарського перцю, 2 слайси червоного буряку, і половинка часнику. Не розумієш чи сміятися з цього, чи дивуватися.

Рекомендацій щодо гарніру до обраного стейку, толком не було. А після рекомендації, взяти якісь бутерброди, з лососем – в мене викликало подив. І розклавши ситуацію прямо з офіціантом, як відрізаєш шматок м’яса, і змішуєш його з смаком риби – не викликало здивувань у офіціанта. Ок, як говорять в Полтаві – багата жить нє запрєтіш. По результату, була замовлена тушкована капуста з грибами, чорний хліб і вінішко. Про всяк випадок, вино резервне, сухе, червоне.

Щоб очікування основної страви було більш веселішим, принесли вино. Просто бокал. Просто на стіл. По-простому. Але виникає питання – як так?! Ти замовляєш резервне вино, тобі його наливають з під поли, і приносять те що налили?! Невже це не можна зробити як годиться: налити вино з пляшки, яку продемонструють гостю, в його присутності?! Про температуру, яка по відчуттям була явно вищою за 20 градусів так як день був доволі теплий, думав промовчати, але таки зазначу. Більшість червоних вин продемонструють свої найкращі якості при температурі 12-17°С. Занадто тепле червоне вино матиме відчутний спиртовий аромат, тож 10-15 хвилин в холодильнику можуть творити справжні дива. Невже це складно зробити?! Тим паче що було зазначено, що не поспішаю...

Разом з вином прилетіла хмара дрозофіл (згадуємо біологію та ентомологію). Певно проводити дегустацію і заодно влаштувати в бокалі – братську могилу.

Вечір перестає бути нудним і стає більш веселим. В голові проноситься: «що ж буде далі?!». Як би там не було, твердо вирішив що продовжу цю пригоду.

При подачі основної страви запитуюся в офіціанта про можливість перейти на літній майданчик, в сподіванні, що вітер буде просто здимати докучливих дрозофіл. Відповідь офіціанта була неперевершена: «на дворі, до дрозофіл та комарів, приєднаються ще й мухи». Гаразд, лишаюся в середині.

Атаки дрозофіл продовжуються, але я винахідливий. Накриваю бокал серветками і продовжую чарівний вечір. Так, так, на серветках саме вони - дрозофіли.

Хліб, замість чорного приходить білий. На ньому краще видно дрозофіл, а значить вже плюс в мінусі.

На стейку та капусті дрозофіл не видно, і тут вже не відомо, чи то добре, чи ні. Тут вже на розсуд індивідуального сприйняття кожного.

Разом з м’ясом прилетіли комарі і почали вечеряти моїми ногами. Не уявляю як тут дівчатам, в сукнях, якщо мене умудрялися їсти не зважаючи на джинси і постійні танці ступнями під столом. Вечір стає ще живішим та жвавішим. Певно обзавестися закладу простими фумігаторами – дорого. І тут одразу народжується бізнес-кейс для «в м’ясо». В меню включити фумігатор, за 10 грн, який можуть підключити в розетку, що розташована під столом.

Нарешті переходжу до основної страви, на яку власне була зроблена ставка. Філе міньйон. В це важко повірити, але його умудрилися таки зіпсувати. Думаю із-за поєднання певних факторів. Перше – сама по собі заготовка, певно що саме філе вирізки мало досить низьку якість, і взятий шматок, щось середнє між філе міньйон та шатобріан. Іншими словами, шмат вийшов більший. Друге – це попереднє приготування стейку перед термічним приготуванням (щось схоже на розморожування, в результаті чого, м’ясна заготовка має вирівнятися по температурі по всьому об’єму м’яса, а не кімнатна температура зовні і лід – в середині). Вважаю що нерівномірність температури перед остаточним приготуванням дала свій результат. 3 – саме приготування. Як на загальних вото, так і на зрізі видно, що те що назвали філе міньйон готували, відповідно подавали, в іншому напрямку волокон м’яса. Знову ж таки, щось схоже на шатобріан, але ж тоді і готувати варто було зовсім в інших температурних режимах. В результаті ми маємо згорівші краї, та сирий в середині. Крім того, склалося враження, що це геть не вирізка.

Для довідки. Філе-міньйон — поперечний тонкий зріз центральної частини філе вирізки, ніколи не буває «з кров’ю». Найпісніший і найм’якший стейк з центральної частини вирізки. Він містить мало жиру, в ньому відсутній концентрований м’ясний смак. Філе-міньйон заведено вважати жіночим стейком.

Нічого схожого, не отримав.

З м’ясом, яке чомусь назвали філе міньйон – розібралися. Йдемо далі.

На черзі капуста з грибочками. Певно порадувала б, якби не одне «але». Пісок з грибочків (між іншим – опеньки, можливо плюс піддубні), таки варто було вимити. Не всім подобається пісок на зубах. Але, це краще блюдо ніж так званий стейк – філе міньйон.

Про інтер’єр зазначати не буду, так як це всі можуть відчути. Мені подобається простір, і в той же час – затишок. Не вистачає хіба що допрацювати питання з освітленням.

Музика. Був просто музичний супровід, але для мене – це єдине що ну прямо дуже сподобалося. Хоча перечитавши деякі коментарі до закладу, в гугл мапс, багато хто відмітив, що коли наживо, то дуже гучно. Коли був я, грав старий, легкий рок. З помірною гучністю.

Перечитавши комменти, зазначені в гугл мапсі, звернув увагу, що там де все круто і сподобалося, там не було в замовленнях м’яса. Але пиво з картоплею фрі поїсти можна і в інших закладах, які не мають таку назву, і не позиціонують себе саме так. А як тільки в замовленні стейк, то тут питання…

Щоб не бути голословним, додам декілька скріншотів з відгуків в гугл мапс.

В змістовних відгуках, розписано детальніше.

Якщо такі відгуки мають місце, можливо варто задуматися?!

Потім прийшов рахунок. От наче і не хочеться до нього чіплятися. Але якщо позиція закладу – рівень вище середнього, то таки прокоментую. В рахунку – 3 мови. Відкидуємо одну з назвою вина, і лишається таки 2. Ну невже важко використати російську, чи українську? Для чого і тут намішувати все в одну тарілку, мухи і котлети? Знову згадується бутерброд с лососем, до стейку….

Як і годиться, завершувати відгук хочеться на хорошій ноті, і подякам закладу. Комплімент від закладу – м’ятні цукерки. За них окрема дяка. Ну і хочеться подякувати, що перший візит вийшов таким, який відтермінує другий раз до часів, коли будуть пройдені решта аналогічних закладів.

Оцінки ставити не люблю. Але якщо згадувати школу, і там 5 – відмінно, 4 – добре, 3 – задовільно, 2 – незадовільно, то виходить щось між 2 – та 3. Але враховуючи, що заклад голосно заявляє що він вищого класу, і ціни, як відзначає суспільство – вищі за звичайні, то оцінка 2. Так як не відповідає заявленим критеріям. Не люблю коли вводять в оману.

Тримайте очі відкритими, смакові рецептори – чистими, думки – ясними, бажання – яскравими, настрій – піднесений…  та отримуйте органолептичні орґазми, бо ми того – Варті.